Вечірнє сонце, дякую за день

Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.

За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.

За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.

Ішло дівча лучками

Ішло дівча лучками,
Лучками, лучками, лучками.
Несло фартух з грушками,
Грушками, грушками, грушками.

Здибав єї парубок,
Парубок, парубок, парубок:
- Віддай, дівча, заробок,
Заробок, заробок, заробок.

- Кого люблю трушечку
Трушечку, трушечку, трушечку,
Тому я дам грушечку
Грушечку, грушечку, грушечку.

Кого люблю сердушком,
Сердушком, сердушком, сердушком,
Тому я дам з фартушком
Фартушком, фартушком, фартушком.

- Ой, дівчино чия ти,
Чия ти, чия ти, чия ти?
Чи підеш ти гуляти,
Гуляти, гуляти, гуляти?

- Не скажу я, чия я,
Чия я, чия я, чия я.
Я дівчина не твоя,
Не твоя, не твоя, не твоя.

Ой, чий то кінь стоїть

Ой, чий то кінь стоїть,
Що сива гривонька?
Сподобалась мені,
Сподобалась мені
Тая дівчинонька.

Не так та дівчина,
Як біле личенько.
Подай же, дівчино,
Подай же, гарная,
На коня рученьку.

Дівчина підійшла,
Рученьку подала.
Бодай же я була,
Бодай же я була
Кохання не знала.

Кохання-кохання
З вечора до рання,
Як сонечко зійде,
Як сонечко зійде,
Кохання відійде.

Ой, полечко-поле

Ой, полечко-поле,
Все кулями зрито,
А на тому полі
Два козаки вбито.

Перший козаченько -
Багата родина,
Другий козаченько -
Бідна сиротина.

На багацьким сині
Вишита сорочка.
А на сиротині -
Нема ні шнурочка.

Над багацьким сином
Вся родина плаче,
А над сиротою
Чорний ворон кряче.

Ой, полечко-поле,
Все кулями зрито,
А на тому полі
Два козаки вбито.

Гей, плине кача

Гей, плине кача по Тисині,
Плине кача по Тисині.
Мамко ж моя, не лай мені.
Мамко ж моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину,
Залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю, де погину.
Сам не знаю, де погину.

Гей, погину я в чужім краю,
Погину я в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму?
Хто ж ми буде брати яму?

Гей, виберут ми чужі люде,
Виберут ми чужі люде,
Ци не жаль ти, мамко, буде?
Ци не жаль ти, мамко, буде?

Гей, як би ж мені, синку, не жаль?
Як би ж мені, синку, не жаль?
Ти ж на моїм серцю лежав,
Ти ж на моїм серцю лежав.

Гей, плине кача по Тисині,
Плине кача по Тисині...

Я піду в далекі гори

Я піду в далекі гори, на широкі полонини
І попрошу вітру зворів, аби він не спав до днини.
Щоб летів на вільних крилах на кичери і діброви
І дізнавсь, де моя мила - карі очі, чорні брови.

Приспів:
Мила моя, люба моя, світе ясен цвіт.
Я несу в очах для тебе весь блакитний світ.
Я несу любов-зажуру, мрію молоду,
І сади цвітуть для мене, як до тебе йду.

А як вітер з полонини полетіти не захоче,
Все одно знайду дівчину - чорні брови, карі очі.
Перейду я бистрі ріки, і бескиди, і діброви
І шляхи мені покажуть карі очі, чорні брови.

Приспів.

Два кольори

Як я малим збирався навесні
Іти у світ незнаними шляхами.
Сорочку мати вишила мені,
Червоними і чорними,
Червоними і чорними нитками.

Приспів:
Два кольори мої два кольори
Оба на полотні, в душі моїй оба.
Два кольори мої два кольори:
Червоне то любов, а чорне то журба.

Мене водило в безвісті життя,
Та я вертався на свої пороги.
Переплелись як мамине шиття
Мої сумні і радісні дороги.

Приспів.

Мені війнула в очі сивина
Та я нічого не несу додому,
Лиш згорточок старого полотна
І вишите моє життя на ньому.

Приспів.