Кедь ми прийшла карта

Кедь ми прийшла карта нароковац,
Став я свого неня дошіковац:
"Неню ж ти мій, неню, вчинь ми таку волю
Йди за мене служить на ту войну".

Кедь ми прийшла карта нароковац,
Став я музиченьків дошіковац:
"Гей ви, музиченьки, заграйте ми чардаш,
Най я си погулям в тот молодий час.
Гей ви, музиченьки, заграйте ми чардаш,
Най я си погулям в тот остатній раз".

Стали музиченьки чардаш грати,
Стали ми ся сльози з очей ляти.
Ніхто не заплаче, ні отец, ні матка,
Лем за мном заплачут три дівчатка.

А єдна заплаче, бо я її брат,
А друга заплаче, бо я її сват,
А третя заплаче, бо плакати мусить,
Бо вона від мене перштінь носить.

Люляй, мій синочку

Люляй, люляй, мій синочку,
Тато зробить забавочку;
Зробить шабельку кленову
Та ще й коника гнідого.
Мама вишиє сорочку,
Люляй, люляй, мій синочку.

Приспів:
А-а, котки два, шарі-бурі, обидва.

Люляй, люляй, мій Іванку,
Завтра вбереш вишиванку,
Припнеш шабельку до боку,
Та й поїдеш в світ широкий.
А в воротях кінь спіткнеться -
Син додому не вернеться.

У неділю вранці-рано,
Кінь вернувся осідланий.
Вийшла з хати стара мати,
Стала коня напувати.
Як напоїть, то й заплаче:
"Люляй, люляй, мій козаче".

Приспів.

А в тому саду

А в тому саду
Чисто метено
Ще й хрещатим барвіночком
Дрібно плетено.

А в тому саду
Ніхто не бував,
Лиш молодий Андрієчко
Коня попасав.

Коня попасав,
На дудочку грав,
З буйним вітром Андрієчко
Розмовоньку мав.

А в тому саду
Чисто метено
Ще й хрещатим барвіночком
Дрібно плетено.

Засвіт встали козаченьки

Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі;
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,
Не плач не журися,
А за свого миленького
Богу помолися.

Зійшов місяць над горою,
Та сонця немає;
Мати сина в доріженьку
Слізно проводжає.

Іди, іди, мій синочку,
Іди, не барися!
За чотири неділеньки
Додому вернися!

Ой, рад би я, матусенько,
Ще й раньше вернуться, -
Та щось кінь мій вороненький
В воротах спіткнувся.

Засвіт встали козаченьки
В похід з полуночі;
Заплакала Марусенька
Свої ясні очі.