Вечірнє сонце, дякую за день

Вечірнє сонце, дякую за день!
Вечірнє сонце, дякую за втому.
За тих лісів просвітлений Едем
і за волошку в житі золотому.

За твій світанок, і за твій зеніт,
і за мої обпечені зеніти.
За те, що завтра хоче зеленіть,
за те, що вчора встигло оддзвеніти.

За небо в небі, за дитячий сміх.
За те, що можу, і за те, що мушу.
Вечірнє сонце, дякую за всіх,
котрі нічим не осквернили душу.

За те, що завтра жде своїх натхнень.
Що десь у світі кров ще не пролито.
Вечірнє сонце, дякую за день,
за цю потребу слова, як молитви.

Ішло дівча лучками

Ішло дівча лучками,
Лучками, лучками, лучками.
Несло фартух з грушками,
Грушками, грушками, грушками.

Здибав єї парубок,
Парубок, парубок, парубок:
- Віддай, дівча, заробок,
Заробок, заробок, заробок.

- Кого люблю трушечку
Трушечку, трушечку, трушечку,
Тому я дам грушечку
Грушечку, грушечку, грушечку.

Кого люблю сердушком,
Сердушком, сердушком, сердушком,
Тому я дам з фартушком
Фартушком, фартушком, фартушком.

- Ой, дівчино чия ти,
Чия ти, чия ти, чия ти?
Чи підеш ти гуляти,
Гуляти, гуляти, гуляти?

- Не скажу я, чия я,
Чия я, чия я, чия я.
Я дівчина не твоя,
Не твоя, не твоя, не твоя.